- їздовий
- [йіздови/й]
м. (на) -во/му /-доув'і/м, мн. -доув'і/
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
їздовий — а/, е. Признач. для їзди (у 1 знач.). Їздові коні. || у знач. ім. їздови/й, во/го, ч. Той, хто доглядає за кіньми та їздить ними … Український тлумачний словник
їздовий — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
безгніздовий — а, е. Який не має, не використовує гнізда … Український тлумачний словник
гніздовий — а/, е/. Прикм. до гніздо 1). || Який будує гнізда. || Який утворює гнізда (у 4 знач.) або розташований гніздами. Гніздова сівба. •• Гніздови/й наря/д оперення молодих птахів до першої линьки. Гніздови/й паразити/зм специфічний спосіб турботи про… … Український тлумачний словник
квадратно-гніздовий — а/, е/. При якому насіння або бульби (під час садіння) розміщують на певній віддалі один від одного у поздовжньому та поперечному напрямку … Український тлумачний словник
алфавітно-гніздовий — прикметник … Орфографічний словник української мови
безгніздовий — прикметник … Орфографічний словник української мови
гніздовий — прикметник … Орфографічний словник української мови
квадратно-гніздовий — прикметник … Орфографічний словник української мови
поїздовий — прикметник … Орфографічний словник української мови